Що таке тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) — суть, визначення

Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) — це гострий патологічний стан, при якому тромб, що утворюється найчастіше у венах нижніх кінцівок або малого таза, потрапляє у легеневі артерії та перекриває кровоплин у частині легеневої тканини. Внаслідок цього порушується газообмін, підвищується тиск у легеневій артерії та навантаження на праві відділи серця. Основна небезпека ТЕЛА полягає в її раптовості: цей стан може призвести до смерті протягом кількох хвилин, якщо не надати своєчасну медичну допомогу. Важливо усвідомлювати, що ТЕЛА є не самостійною хворобою, а ускладненням венозного тромбозу, і тому профілактика таких випадків починається з контролю за станом венозної системи.

Епідеміологія та соціальна значущість тромбоемболії легеневої артерії

Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно у світі реєструють від 60 до 70 випадків ТЕЛА на 100 000 населення. За оцінками європейського товариства кардіологів, тромбоемболія легеневої артерії є причиною приблизно 10–15 % випадків раптової смерті у лікарнях. В Україні точна статистика недостатньо систематизована, однак за даними досліджень Українського інституту серцево-судинної хірургії, кількість діагностованих випадків ТЕЛА зростає через поліпшення методів діагностики та збільшення кількості пацієнтів із хронічними захворюваннями серцево-судинної системи.

Серед груп ризику переважають пацієнти після великих хірургічних втручань, особливо ортопедичних, люди з ожирінням, жінки під час вагітності та післяпологового періоду, пацієнти з онкологічними хворобами, а також особи з тривалим вимушеним лежачим режимом. За статистикою, близько 30 % випадків ТЕЛА залишаються недіагностованими за життя пацієнта через неспецифічність симптомів. Це робить тромбоемболію легеневої артерії однією з найбільш недооцінених проблем сучасної медицини.

Патогенез і механізм розвитку ТЕЛА

Утворення тромбу відбувається за так званою «тріадою Вірхова», що включає три ключові фактори: пошкодження ендотелію судини, зміну реологічних властивостей крові (підвищення її зсідання) та уповільнення венозного кровотоку. Коли частина тромбу відривається, вона транспортується по венозному руслу через праві відділи серця в легеневу артерію. Об’єм емболу та кількість уражених судин визначають тяжкість клінічного перебігу.

Якщо ембол блокує головну легеневу артерію або її основні гілки, виникає гостра ТЕЛА, яка часто супроводжується колапсом і може призвести до смерті протягом хвилин. Коли ж перекриваються менші судини, симптоми можуть бути стерті — з задишкою, болем у грудях, субфебрильною температурою. У результаті блокування частини судинного русла розвивається легеневий інфаркт — некроз тканини через брак кисню. При частих рекурентних епізодах розвивається хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія — стан, що потребує тривалого лікування та може призводити до правошлуночкової недостатності.

Клінічні прояви та симптоматика

Основні симптоми тромбоемболії легеневої артерії залежать від обсягу ураження легеневих судин. Найпоширенішими проявами є:

• раптова задишка, що виникає навіть у спокої;
• біль у грудях, який посилюється при диханні;
• прискорене серцебиття, іноді відчуття перебоїв у роботі серця;
• кашель із домішками крові (гемоптизис);
• різке зниження артеріального тиску, запаморочення, можлива втрата свідомості;
• підвищення температури до 37,5–38 °C при інфаркті легені.

Однак не всі симптоми з’являються одночасно. Легка форма ТЕЛА може мати лише мінімальні прояви, що нагадують пневмонію або серцеву недостатність. Саме тому діагностика потребує комплексного підходу із використанням сучасних інструментальних методів.

Діагностика та методи обстеження

Для встановлення точного діагнозу «тромбоемболія легеневої артерії» застосовується комбінація клінічної оцінки, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Сьогодні «золотим стандартом» вважається комп’ютерна томографічна ангіографія (КТ-ангіо), яка дозволяє візуалізувати тромб у руслі легеневих артерій.

Основні діагностичні методи

• Електрокардіографія (ЕКГ): дає змогу виявити ознаки перевантаження правих відділів серця, які опосередковано свідчать про ТЕЛА.
• Рентген грудної клітки: допомагає виключити інші причини задишки, хоча не завжди демонструє патологію при ТЕЛА.
• Ехокардіографія: показує стан правого шлуночка, наявність легеневої гіпертензії та допомагає оцінити функцію серця.
• Лабораторні дослідження: визначення рівня D-димеру в крові — важливий скринінговий тест, який допомагає запідозрити тромбоутворення.
• Вентиляційно-перфузійна сцинтиграфія: методика, яка оцінює прохідність легеневого русла без введення контрасту.

Комбінація клінічних шкал, наприклад шкали Уеллса та Женевської шкали, дає можливість прогнозувати ризик ТЕЛА ще до проведення складних досліджень і визначати, чи потрібно негайно призначати антикоагулянтну терапію.

Що таке ТЕЛА: сутність і визначення патологічного процесу

Якщо говорити з точки зору клінічної медицини, ТЕЛА — це результат емболії легеневої артерії тромбами, які найчастіше мають венозне походження. Вона є одним із трьох ключових компонентів тромбоемболічної хвороби, разом із глибоким венозним тромбозом і посттромботичним синдромом. У патогенетичному ланцюзі «згусток — міграція — емболія» найнебезпечнішим є момент відриву тромбу.

З анатомічної точки зору, легенева артерія є єдиною великою судиною, що несе венозну кров. Коли її гілки перекриваються тромбом, відбувається «вимикання» частини легеневої тканини з дихального процесу. Це призводить до гіпоксемії та гострої серцево-судинної нестабільності. При масивній ТЕЛА може настати летальний кінець ще до приїзду «швидкої» допомоги.

Порівняльна характеристика форм ТЕЛА

Сучасні підходи до лікування тромбоемболії легеневої артерії

Лікування ТЕЛА спрямоване на відновлення кровотоку, запобігання повторним емболіям і стабілізацію гемодинаміки. Тактика залежить від тяжкості стану пацієнта, наявності протипоказань до антикоагуляції й стану серцево-судинної системи.

Основні напрями лікування

• Антикоагулянтна терапія. Гепарин або низькомолекулярні гепарини використовують у гострій фазі, після чого переходять на антагоністи вітаміну К або прямі оральні антикоагулянти. Згідно з рекомендаціями ESC (2020), лікування триває не менше 3 місяців, а при вторинних формах — довше.
• Тромболітична терапія. Призначається при масивній ТЕЛА з гемодинамічною нестабільністю. Використовують препарати альтеплази або урокінази, що розчиняють тромб.
• Хірургічне втручання. Емболектомія — видалення тромбу з легеневої артерії — проводиться у випадках, коли медикаментозна терапія неефективна. Сучасною альтернативою є катетерна тромбектомія.
• Фільтри в нижню порожнисту вену. Використовуються при протипоказаннях до антикоагуляції або у разі повторних емболій.

Підтримувальна терапія

Під час гострого періоду важливим є контроль дихання та серцевої діяльності. При тяжкій гіпоксемії застосовується оксигенотерапія, у реанімаційних умовах — штучна вентиляція легень. Проводять контролю кислотно-лужного балансу крові, підтримують артеріальний тиск за допомогою вазопресорів.

Профілактика та контроль ризиків ТЕЛА

Найефективніший спосіб попередити тромбоемболію легеневої артерії — своєчасна профілактика утворення тромбів. Основні профілактичні заходи включають:

• ранню активацію пацієнтів після операцій, уникнення тривалої іммобілізації;
• застосування компресійного трикотажу або пневмокомпресії;
• призначення профілактичних доз антикоагулянтів при високому ризику тромбоутворення;
• моніторинг пацієнтів із онкологічними чи ендокринними захворюваннями;
• здоровий спосіб життя, регулярна фізична активність, контроль маси тіла.

Прогноз і наслідки перенесеної тромбоемболії

Виживаність пацієнтів після ТЕЛА значною мірою залежить від швидкості діагностики та якості лікування. При своєчасній терапії летальність знижується до 2–8 %, тоді як при запізнілій діагностиці може досягати 30 %. Рецидиви тромбоемболії реєструються у 10–20 % пацієнтів протягом перших двох років. Хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія формується приблизно у 3–5 % випадків і потребує тривалого лікування або навіть оперативного втручання.

У пацієнтів, які перенесли ТЕЛА, рекомендується регулярне спостереження кардіолога, УЗД нижніх кінцівок для контролю венозного стану, а також корекція способу життя з урахуванням факторів ризику. Ефективна реабілітація включає контроль рівня коагуляції (МНО), адекватну фізичну активність та дієту, спрямовану на запобігання повторним тромбозам.

Висновки про сутність тромбоемболії легеневої артерії

Тромбоемболія легеневої артерії — це серйозне, потенційно смертельне ускладнення венозного тромбоутворення, яке вимагає термінового розпізнавання та комплексного лікування. Її своєчасна діагностика значною мірою залежить від настороженості лікаря щодо цієї патології, особливо у пацієнтів із відомими факторами ризику. Сучасні можливості ангіографії, молекулярної діагностики та комбінованої терапії значно покращили прогноз, однак ключем до вирішення проблеми залишається профілактика.

Знання того, що таке тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА), допомагає не лише медикам, але й кожному, хто піклується про своє здоров’я. Контроль за станом вен, своєчасне лікування варикозу, уникнення тривалої нерухомості, достатнє вживання рідини та відмова від шкідливих звичок — це прості, але ефективні кроки для збереження життя. ТЕЛА — це стан, який легше попередити, ніж лікувати, тому поінформованість і профілактика мають стати пріоритетом у боротьбі з цією небезпечною патологією.